Німецькі політики порушують питання про репатріацію значної частини національного золотого запасу із США. Предметом обговорення стали 1236 метричних тонн золота вартістю €113 мільярдів, які зараз зберігаються у сховищах Федерального резервного банку Нью-Йорка.
Про це повідомляє Politico.
Чому постало таке питання?
Політичний клімат між Німеччиною та США останнім часом помітно погіршився. Адміністрація президента Дональда Трампа неодноразово демонструвала агресивну риторику щодо німецької промисловості та висловлювала зневажливе ставлення до країни як союзника. Це спричинило перегляд багатьох аспектів двосторонніх відносин, включаючи питання безпеки золотих резервів.
Депутат від Християнсько-демократичного союзу Марко Вандервіц, який ще у 2012 році намагався організувати перевірку німецького золота у США, знову підняв це питання. Політики ХДС вважають, що за нинішніх геополітичних обставин Німеччина має розглянути можливість повернення своїх золотих резервів на батьківщину. Особливо враховуючи, що президентська адміністрація США демонструє готовність розширювати межі своїх повноважень всупереч усталеним нормам.
Вимоги перевірки та потенційної репатріації
Депутат Європейського парламенту Маркус Фербер, також представник ХДС, закликає як мінімум до проведення ретельної перевірки золотих резервів. На його думку, офіційні представники Бундесбанку мають особисто підрахувати злитки та документально зафіксувати результати.
Цікаво, що до дискусії про безпеку золотих резервів долучився Ілон Маск, який має значний вплив на адміністрацію Трампа. Він закликав до перевірки золотих резервів самих США, що надало додаткової легітимності німецьким вимогам. Питання, які раніше вважалися лише темою для теорій змов, зараз обговорюються на найвищому політичному рівні.
Історичний прецедент та позиція Бундесбанку
У Німеччині вже є прецедент повернення золотих резервів. У 2013 році під тиском громадськості та правих популістів Бундесбанк репатріював усе золото, яке раніше зберігалося у сховищах Банку Франції. Тоді офіційним поясненням було те, що Німеччина більше не потребує резервів у Парижі, оскільки обидві країни використовують євро.
Офіційна позиція Бундесбанку наразі залишається незмінною. Президент Йоахім Нагель висловлює повну довіру до Федерального резервного банку Нью-Йорка як надійного партнера для зберігання німецьких золотих запасів.
Однак політичний тиск зростає. На сьогодні Німеччина має другі за величиною золоті резерви у світі, з яких 37 відсотків зберігаються у США. Понад половина резервів вже знаходиться у Франкфурті, а решта 13 відсотків — у Банку Англії. У разі репатріації такого обсягу золота виникнуть значні логістичні та безпекові виклики. Також може бути надісланий потужний політичний сигнал про зниження рівня довіри між двома традиційними союзниками.
