За перше півріччя 2025 року імпорт агропродовольчої продукції в Україну склав 4,26 млрд доларів, що на 10% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Зростання відбулося в основному за рахунок овочів, плодів та інших екзотичних продуктів, чиє виробництво в Україні скоротилося через війну та погодні умови.
Про це інформує Інститут аграрної політики, посилаючись на коментар провідного наукового співробітника Інституту аграрної економіки Богдана Духницького.
Основними постачальниками сільськогосподарської продукції до України залишаються країни Європейського Союзу, на які припадає понад 52% імпорту. У рейтингу ключових торгових партнерів лідирують Польща, Туреччина, Німеччина, Італія та Нідерланди. Решта закупівель відбулася у партнерів з Азії, Латинської Америки та Африки.
Що купує Україна?
Згідно з аналізом, структура імпорту залишається стабільною, але з певними змінами, спричиненими війною та окупацією південних регіонів. Цьогоріч імпорт овочів збільшився на 64%, досягнувши 355 млн доларів. Українські імпортери закуповували помідори, картоплю, капусту, моркву, огірки та солодкий перець, пропозиція яких від вітчизняних аграріїв зменшилася через втрату територій та несприятливу погоду.
Вартість закупівлі цитрусових, бананів та інших фруктів зросла на 14%, склавши 472 млн доларів. Певну стабільність утримує імпорт риби та молюсків – обсяги закупівель цих продуктів все ще залишаються одними із найбільших (444 млн доларів за 6 міс. 2025 року).
Від початку року на чверть зросли закупівлі кави та чаю, яких було імпортовано на 211 млн доларів, а також на 2% збільшились обсяги закупівель готових соусів та концентратів (277 млн доларів).
Закупівлі алкогольних та безалкогольних напоїв також зросли на 2%, до 370 млн доларів, більшість з яких (304 млн) припадає на міцні спиртні напої, вино та пиво. Натомість імпорт насіння та плодів олійних культур, а також кормів для тварин, дещо зменшився порівняно з минулим роком.
Нагадаємо, раніше Finteco писало про те, що Україна залишається нетто-імпортером овочевої продукції. Це пов'язано з тим, що власного врожаю недостатньо для задоволення внутрішнього попиту.
