В Європі дистанційний формат роботи, який є невіддільною рисою сучасного ринку праці, критично залежить від країни його проживання. Саме тому масштаби впровадження комфортної "роботи з дому" залишаються вкрай нерівномірними: в окремих державах ЄС частка віддалених працівників у 16 разів перевищує показники сусідів.
Про це повідомляє Euronews.
Згідно з офіційними даними Євростату, середній показник регулярної віддаленої роботи в ЄС становить усього 8,8% від загальної кількості зайнятого населення. При цьому відомство визначає поняття "регулярна дистанційна робота" як виконання професійних обов'язків з дому щонайменше протягом половини робочих днів за чотиритижневий звітний період.
Лідери та аутсайдери рейтингу
Як показує дослідження, віддалена робота є масовим стандартом здебільшого у країнах Північної та Північно-Західної Європи, тоді як Східна та Південна Європа демонструють стійку прихильність до класичного офісного формату. Загалом географічна структура зайнятості виглядає так:
- у Фінляндії та Ірландії з дому працює практично кожен п'ятий працівник, відповідно 20,5% та 19,2% зайнятого населення;
- середній рівень дистанційної роботи відмічено у Бельгії (13,2%), Німеччині (13%) та Мальті (12,5%). Позначку у 10% (кожен десятий працівник на дистанційці) також подолали Швеція, Естонія, Нідерланди, Люксембург, Франція та Австрія.
- найгірша ситуація з віддаленим форматом роботи в Румунії (усього 1,3%) та Болгарії (1,4%). Трохи кращі, але все ж низькі показники (менше ніж 3%), зафіксовані також у Північній Македонії (1,9%), Греції (2,3%) та Італії (2,7%). В межах 5% віддалена зайнятість коливається у Сербії, Туреччині, Угорщині, Кіпрі, Хорватії, а також Боснії та Герцеговині.
Варто відзначити, що й всередині чотирьох найбільших економік ЄС також немає єдності – у той час, як у Німеччині та Франції частка працівників на дистанційці сягає 13% та 11% відповідно, то в Іспанії (7,9%) та Італії (2,7%) спостерігається значне відставання від середньоєвропейського тренду.
Як пояснюють автори дослідження, такий суттєвий розрив у поширенні віддаленої роботи в ЄС зумовлений передусім структурою національних економік (перевага у сфері IT та фінансів над промисловим виробництвом та сільським господарством) та рівнем довіри й автономії в менеджменті. Крім того, на адаптацію формату до дистанційки впливають якість інтернет-інфраструктури, норми законодавства, а також запити від самих працівників, які бажають працювати з дому й не витрачати час на дорогу.
Нагадаємо, згідно з новим Трудовим кодексом України, дистанційка стала окремим видом трудового договору, в якому можна чітко прописати гібридний графік (наприклад, 2 дні в офісі, 3 – вдома).
