Європейський Союз активно розробляє новий комплексний пакет санкцій проти Російської Федерації, який передбачає відключення понад двадцяти російських банків від міжнародної платіжної системи SWIFT. Ця ініціатива є частиною більш широкої стратегії посилення економічного тиску на Москву в умовах триваючої агресії проти України.
Про це повідомило агентство Bloomberg.
Санкційні заходи включають не лише банківський сектор, але й енергетичну галузь. Зокрема, розглядається можливість зниження граничної ціни на російську нафту та введення заборони на експлуатацію газопроводів Північний потік. Ці рішення мають на меті суттєво обмежити доходи Росії від експорту енергоносіїв.
Європейська комісія наразі проводить інтенсивні консультації з державами-членами щодо деталей майбутніх обмежень. Планується введення додаткових заборон на фінансові транзакції для приблизно двох десятків банківських установ, а також нових торговельних обмежень на загальну суму близько два з половиною мільярди євро.
Особливої уваги заслуговує позиція Німеччини щодо санкцій проти газопроводів Північний потік. Канцлер Фрідріх Мерц публічно підтримав пропозицію Європейської комісії розпочати роботу над європейськими заходами проти трубопровідної інфраструктури Північний потік-2. Така підтримка з боку найбільшої економіки Європи значно посилює перспективи прийняття цих санкцій.
Введення заборони на газопроводи матиме декілька стратегічних наслідків. По-перше, це додасть ваги європейській позиції щодо небажаності відновлення російських трубопровідних поставок. По-друге, така заборона захистить Берлін від потенційного тиску як з боку Сполучених Штатів, так і з боку Росії щодо можливого відновлення енергетичного співробітництва.
Паралельно з цими заходами Європейський Союз продовжує реалізацію довгострокової стратегії енергетичної незалежності. Блок планує поступово відмовитися від російського викопного палива до кінця дві тисячі двадцять сьомого року, що є частиною загальної політики диверсифікації енергетичних джерел.
Терміни впровадження потенційних обмежень поки що залишаються предметом обговорень між державами-членами. Остаточне рішення залежатиме від досягнення консенсусу серед усіх учасників Європейського Союзу, що традиційно вимагає часу для узгодження різних національних інтересів та позицій.
