Згідно з даними пресслужби Міністерства фінансів України, структура державного та гарантованого боргу демонструє домінування євро та міжнародної допомоги від країн-партнерів та МФО. Частка боргу в євро складає 33,2%, в той час як доля долара США становить 26,3%. Левову частку у структурі кредиторів займає міжнародна допомога від країн-партнерів та МФО, що складає 53,8%.
Гривня посідає третє місце у структурі боргу, становлячи 25,9%, після чого йде Спеціальний рахунок МВФ (СПЗ) з часткою 10,8%. Невелику частку (3,8%) припадає на інші валюти, такі як фунт стерлінг, канадський долар та японська єна.
У структурі кредиторів випущені цінні папери на внутрішньому ринку займають друге місце з часткою 27,4%, після чого йдуть цінні папери на зовнішньому ринку з часткою 16,0%. Позики, отримані від комерційних банків та інших фінансових установ, складають лише 2,8% в цій структурі.Ці дані про структуру державного та гарантованого боргу України є цікавим відображенням розподілу боргових зобов'язань та джерел фінансування країни. Зокрема, вони підтверджують значну залежність від євро та міжнародної допомоги від країн-партнерів та МФО.
Частка боргу в євро складає 33,2%, що свідчить про великий обсяг угод та позик у цій валюті. Доля долара США становить 26,3%, що також є значним, але меншим у порівнянні з євро. Міжнародна допомога від країн-партнерів та МФО забезпечує понад половину (53,8%) кредиторської структури, що вказує на важливість зовнішньої фінансової підтримки для України.
Гривня, яка займає третє місце з часткою 25,9% в структурі боргу, є основним домашнім джерелом зобов'язань. Далі йдуть зобов'язання перед Спеціальним рахунком МВФ (СПЗ) з 10,8%, що показує важливість співпраці з Міжнародним валютним фондом.
У структурі кредиторів, випущені цінні папери на внутрішньому ринку мають значну частку (27,4%), що вказує на активне залучення внутрішніх інвесторів до покриття боргових зобов'язань. Цінні папери на зовнішньому ринку займають 16,0%, вказуючи на використання міжнародного капіталовкладення для фінансування. Позики від комерційних банків та інших фінансових установ становлять лише невелику частку (2,8%), що може вказувати на обмеженість цих джерел фінансування для державного боргу.
