Повномасштабна війна змусила український бізнес переглянути підходи до інвестицій. Поряд із потенційною прибутковістю дедалі більшого значення набувають стійкість активів, ліквідність, безпека, доступ до логістики та можливість отримувати дохід із різних джерел.
Один із підходів, який дозволяє зменшити концентрацію ризиків, є диверсифікація. Йдеться про розподіл капіталу між різними активами, секторами або напрямами бізнесу. Для великого бізнесу це може означати одночасний розвиток нерухомості, виробництва, технологій, енергетики чи фінансових інструментів.
Публічні портфелі українських підприємців демонструють, як така модель може виглядати на практиці.
ОВДП, нерухомість і бізнес: у що вкладають під час війни
Одним із найбільш помітних інструментів для українських приватних інвесторів залишаються державні облігації.
За даними Міністерства фінансів, станом на 1 вересня 2026 року портфель ОВДП у власності фізичних осіб перевищив 163 млрд грн, оновивши історичний максимум. Лише за серпень вкладення громадян у державні облігації зросли більш ніж на 3,7 млрд грн.
Водночас для великого капіталу одним із напрямів залишаються реальні активи — зокрема нерухомість, виробничі підприємства, логістика та енергетика.
Війна при цьому додає до традиційних інвестиційних ризиків специфічні фактори: можливість пошкодження активів, перебої в роботі підприємств, проблеми з логістикою та обмежений доступ до окремих територій.
Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD) наголошує, що війна підвищує ризики для інвесторів в Україні, а страхування воєнних і політичних ризиків може відігравати важливу роль у залученні приватного капіталу. За даними організації, у 2024–2025 роках загальний обсяг страхування політичних ризиків в Україні сягнув $3,5 млрд. Найбільше покриття припадало на інфраструктуру, виробництво та транспорт.
Василь Хмельницький: нерухомість, промисловість, енергетика та IT
Одним із публічних прикладів диверсифікованого бізнес-портфеля є UFuture Василя Хмельницького.
Портфель компанії охоплює нерухомість, інфраструктуру, промисловість, відновлювану енергетику, фармацевтику та IT.
Серед напрямів UFuture — девелоперська компанія UDP, інвестиції у фармацевтичну компанію Biopharma та UDP Renewables, а також інноваційні парки UNIT.City та LvivTech.City і промисловий парк "Біла Церква".
В цьому випадку йдеться не про концентрацію капіталу в одному секторі, а про поєднання напрямів із різними бізнес-моделями: від нерухомості та інфраструктури до технологій, фармацевтики та відновлюваної енергетики.
Максим Кріппа: технології, кіберспорт і нерухомість
Інший приклад — інвестиції українського підприємця Максима Кріппи, у холдингу ARS Capital якого поєднуються два суттєво різні напрями – технологічні активи та нерухомість.
Кріппа є власником кіберспортивної команди NAVI та розробника гри S.T.A.L.K.E.R. — GSC Game World.
Паралельно підприємець активно розвиває напрям комерційної нерухомості. У 2023 році він придбав бізнес-центр "Парус", а у 2024 році — готель "Україна". У 2025 році Кріппа також отримав контроль над Міжнародним виставковим центром у Києві та інвестував у девелоперську групу DIM.
Олександр і Галина Гереги: від ритейлу до агро та виробництва
Ще один приклад диверсифікації — бізнес-екосистема "Епіцентру", засновниками якої є Олександр і Галина Гереги.
За даними офіційного сайту компанії, група об'єднує торговельні центри "Епіцентр" і "Нова лінія", онлайн-магазин та маркетплейс, спортивні магазини INTERSPORT, агрохолдинг "Епіцентр Агро", виробництво керамічної плитки, деревообробний напрям та логістичні потужності.
Окремим великим напрямом став агробізнес. "Епіцентр Агро" вирощує зернові та олійні культури у шести областях України майже на 168 тис. га, має тваринницькі комплекси та 17 елеваторів із загальною потужністю одночасного зберігання 1,8 млн тонн зерна.
Група також розвиває власне виробництво керамічної плитки та деревообробку, а логістичний напрям включає складські комплекси й власний автопарк. За даними компанії, загальна площа її логістичних потужностей становить 175 тис. кв. м.
У цьому випадку диверсифікація проявляється в поєднанні ритейлу з аграрним бізнесом, виробництвом і логістикою.
Чому диверсифікація особливо важлива під час війни
Під час війни ризики для інвестицій стають ширшими: йдеться не лише про коливання цін чи попиту, а й про фізичне пошкодження активів, перебої в роботі підприємств, проблеми з логістикою та обмежений доступ до окремих ринків. Саме тому розподіл капіталу між різними активами та напрямами може зменшувати залежність інвестора від одного джерела ризику.
Для бізнесу додатковим рівнем диверсифікації може бути розміщення виробничих і складських потужностей у різних регіонах, використання кількох логістичних маршрутів та створення резервних ланцюгів постачання.
Водночас диверсифікація не усуває воєнні ризики повністю. Якщо різні активи залежать від одного регіону, постачальника, ринку збуту чи інфраструктури, одночасний удар по цій ланці може вплинути на весь портфель. Тому під час війни йдеться не просто про кількість різних активів, а про їхню незалежність один від одного за джерелами доходу та ризиками.
Диверсифікація — це не просто багато різних активів
Головний принцип полягає не в тому, щоб володіти максимальною кількістю компаній чи об'єктів. Важливіше, наскільки вони залежать один від одного.
Для приватного інвестора це може означати розподіл заощаджень між різними інструментами з урахуванням строку інвестування, ліквідності, валюти та рівня ризику. Для великого бізнесу — розвиток кількох напрямів, які мають різні цикли доходів і не залежать від одного ринку.
Національна стратегія розвитку фінансової грамотності до 2030 року, яку розробили НБУ та інші державні установи, також передбачає підвищення обізнаності українців щодо фінансових послуг, управління особистими фінансами та ухвалення фінансових рішень у кризових умовах.
Історії Василя Хмельницького, Максима Кріппи та Олександра і Галини Герег показують, наскільки різними можуть бути моделі диверсифікації бізнесу — від нерухомості та технологій до виробництва, агро та енергетики. Водночас універсальної структури інвестиційного портфеля не існує: його наповнення залежить від цілей, масштабу капіталу та готовності інвестора приймати ризики.
