Світовий банк вважає, що глобальний показник крайньої бідності на рівні близько $3 на людину на день досі залишається важливим орієнтиром. Економісти організації наголошують: попри суттєве скорочення масштабів бідності у світі, мільйони людей продовжують жити за межею базового достатку.
У Світовому банку застерігають, що відмова від цього показника або його суттєве підвищення може змістити увагу міжнародної спільноти з найбідніших людей на населення країн із вищим рівнем доходів.
Скільки людей живуть у крайній бідності
Світовий банк відстежує рівень крайньої бідності з 1990 року. За цей час ситуація глобально покращилася: частка населення, яке живе за відповідною межею, скоротилася з 43% у 1990 році до близько 10% нині.
Водночас проблема залишається масштабною. За оцінками організації, приблизно 826 млн людей досі живуть в умовах крайньої бідності. У десятках країн частка такого населення перевищує 40%.
Економісти також попереджають, що найменш забезпечені держави останніми роками розвиваються повільніше, ніж раніше. Якщо тенденція збережеться, кількість людей за межею крайньої бідності може знову почати зростати.
Чому Світовий банк не хоче підвищувати поріг
Одним із аргументів є необхідність не втратити фокус на найбідніших країнах. Якщо встановити значно вищу межу, наприклад $30 на день, увага статистики зміститься до держав із середнім і вищим рівнем доходів.
За такого підходу до групи країн, які опиняться ближче до глобальної межі бідності, потраплять, зокрема, Словаччина та Угорщина. При порозі $45 на день у центрі уваги опиняться вже Чехія та Польща.
У Світовому банку зазначають, що різні прояви матеріальної скрути справді потребують уваги. Однак ресурси міжнародної допомоги обмежені, тому важливо не залишити без підтримки людей, які перебувають у найважчому становищі.
За даними організації, доходи найбідніших 10% населення планети протягом останнього десятиліття збільшувалися лише приблизно на 0,1% щороку. Для людей у середині глобального розподілу доходів цей показник становив близько 2%.
Допомоги для подолання бідності недостатньо
Ситуацію ускладнює скорочення міжнародної фінансової допомоги. За останні два роки обсяг офіційної допомоги розвитку зменшився приблизно на 30%.
Навіть якби всі ці кошти спрямовувалися виключно на ефективні грошові виплати найбіднішим людям, їх вистачило б лише приблизно на третину необхідного обсягу фінансування для повного подолання крайньої бідності.
Тому, на думку економістів, низький поріг у $3 на день залишається практичним інструментом для визначення людей, які потребують першочергової підтримки.
Як розраховують межу крайньої бідності
Показник не є випадково встановленою сумою. Світовий банк формує глобальну межу на основі національних критеріїв бідності, які використовують найбідніші країни світу.
Такі показники зазвичай враховують витрати на задоволення основних потреб — передусім харчування та житло.
Економісти наголошують, що суттєва зміна глобального порога може відірвати статистичний показник від реальних умов життя у найбідніших державах. Саме тому межа близько $3 на день, попри її надзвичайно низький рівень, залишається важливим орієнтиром для міжнародної політики боротьби з бідністю.
Для домогосподарства із шести людей ця межа у цінах 2026 року відповідає приблизно $675 на місяць або $8,1 тис. на рік.
