Єврокомісія офіційно ухвалила новий регламент, який забороняє знищувати непроданий одяг, аксесуари та взуття. На великі компанії заборона поширюється вже з 19 липня 2026 року, середні компанії мають час до 2030 року для адаптації до нових правил.
Про рішення повідомляється на сайті Європарламенту.
Альтернативи знищенню
Замість утилізації компаніям рекомендують ефективніше керувати своїми запасами та звертатися до альтернативних способів реалізації товару. Серед них перепродаж зі знижкою, відновлення пошкоджених виробів, пожертвування благодійним організаціям та повторне використання матеріалів для виробництва нових речей.
Згідно з новими правилами, під ліквідацію можуть потрапити лише безнадійно зіпсовані або браковані речі, які не підлягають відновленню чи перепродажу. Починаючи з лютого 2027 року, компанії більше не зможуть приховувати масштаби своїх збитків. Їх зобов'яжуть офіційно звітувати, скільки саме непроданих товарів вони відправили на смітник.
Проблема онлайн-ритейлу
В Європі частка повернень замовлень становить 20%, а кожна третя така позиція підлягає знищенню. З огляду на те, що в одній лише Німеччині щорічно утилізують близько 20 мільйонів одиниць товару, Єврокомісія виступила з вимогою зупинити цю практику.
На сьогодні бізнес-моделі багатьох брендів побудовані так, що витрати на ревізію, логістику та передпродажну підготовку перевищують вартість самої утилізації. Через це знищення речей є "вигіднішим" рішенням. Саме економічна доцільність змушувала бренди масово викидати придатний до носіння текстиль.
Масштаби проблеми
Щороку модні бренди відправляють на утилізацію від 4% до 9% нового одягу, який так і не знайшов свого покупця. Через це у повітря потрапляє близько 5,6 мільйона тонн вуглецю. Масштаби проблеми вражають — лише у Франції вартість знищених неношених речей щороку сягає 630 мільйонів євро.
Новий регламент Єврокомісії має зменшити негативний вплив індустрії моди на довкілля та стимулювати компанії до більш відповідального споживання ресурсів. Експерти очікують, що заборона змусить бренди краще планувати обсяги виробництва та розвивати програми повторного використання текстилю.
