Наземні роботизовані комплекси дедалі частіше виконують на фронті роботу, для якої раніше військовим доводилося особисто виїжджати на найбільш небезпечні ділянки. Вони доставляють на позиції боєприпаси, воду, продукти та паливо, допомагають із логістикою й можуть використовуватися для виконання інших спеціальних завдань. Один із таких комплексів — Viper L, з яким сьогодні працюють українські військові.
Про практичне застосування НРК на Лиманському напрямку розповіли військовослужбовці Луганського прикордонного загону — бригади "Помста" — Микола з позивним "Механік" та Владислав із позивним "Єгер". Раніше вони були водіями Humvee з установленою реактивною системою залпового вогню РАК, а тепер керують наземними роботизованими комплексами.
Серед наземних комплексів, з якими працюють військові, — Viper L. Бійці не просто керують наземними дронами, а й самостійно вчаться їх обслуговувати, налаштовувати та модернізувати відповідно до потреб на передовій.
До 350 кг вантажу на передову
Одне з головних завдань таких машин — логістика. НРК може дістатися туди, куди через небезпеку або особливості місцевості не завжди може заїхати пікап, броньована чи легкоброньована машина.
За словами "Механіка", комплекс перевозить до 350 кг вантажу. На ньому доставляють артилерійські снаряди, стрілецькі боєприпаси, продукти, воду, паливо та інше необхідне забезпечення. Серед переваг військовий називає колісну конструкцію, вантажопідйомність, прохідність та швидкість.
Для підрозділів, які перебувають безпосередньо на передовій, така логістика має критичне значення. Як пояснюють самі військові, якщо оператори НРК не здійснять підвезення, бійці можуть залишитися без боєкомплекту, води, їжі та інших необхідних речей.
Поїхали забирати пошкоджений НРК — врятували п'ятьох військових
Одна з найскладніших місій "Механіка" та "Єгеря" сталася у липні 2026 року. НРК доставив воду та їжу військовим на позицію, але дорогою назад був пошкоджений.
Спочатку бійці намагалися евакуювати його іншими роботизованими комплексами. Коли це не вдалося, вирушили самі — на пікапі з лафетом. Вони дісталися до машини, завантажили її та почали повертатися.
Дорогою військові побачили пікап суміжного підрозділу, який горів після ураження. Серед бійців були поранені, зокрема важкі.
Прикордонники вирішили негайно їх евакуювати: частину поранених поклали в пікап, інших посадили в машину та вивезли з небезпечної ділянки. Загалом того дня вони врятували п'ятьох військовослужбовців. Пізніше стало відомо, що всі евакуйовані залишилися живими.
"Сьогодні ми, а завтра вони — повинні одне одному допомагати", — так "Єгер" пояснив рішення зупинитися біля ураженої машини.
Viper L: від військової розробки до серійного виробництва
Viper L входить до лінійки наземних роботизованих комплексів VIPER, представленої під брендом UAT-ROBOTICS. Проєкт розвивається у співпраці української компанії Укр Армо Тех із військово-технологічним кластером AB3.Tech Третього армійського корпусу.
Як розповідала виконавча директорка AB3.Tech Вікторія "Торі" Гончарук, наземні роботи розробляли військовослужбовці Третього корпусу, які спиралися на власний досвід та потреби фронту. Наступним етапом стало масштабування розробки: серійне виробництво передали Укр Армо Тех.
У червні 2026 року лінійку VIPER представили на міжнародній оборонній виставці Eurosatory у Парижі. До неї входять декілька платформ для різних завдань, серед яких логістичний Viper L.
Саме Viper L призначений насамперед для забезпечення підрозділів — доставки продуктів, медикаментів, боєприпасів та інших вантажів. Також комплекс може використовуватися для евакуації. Логістична версія пройшла кодифікаційні випробування.
Максимальна вантажопідйомність Viper L становить 350 кг. За такого навантаження заявлена дальність — до 50 км, а зі 100 кг вантажу — до 90 км. Максимальна швидкість становить до 13 км/год, заявлений час роботи — до п'яти годин. Комплекс має колісну формулу 4×4 та підтримує Starlink.
Лінійка VIPER при цьому не обмежується логістикою. До неї також входять комплекс зв'язку Viper C та бойова платформа Viper F. Ранні версії наземних роботів уже передавали військовим підрозділам: частина проходила польові випробування, а частина вже використовувалася військовими.
Від бойового досвіду — до серійної техніки
Співпраця військових розробників із промисловим виробником у випадку VIPER показує одну з моделей, за якою сьогодні може розвиватися український miltech.
Військові безпосередньо на фронті бачать, які характеристики техніки потрібні підрозділам, випробовують рішення в реальних умовах і формують вимоги до їхнього вдосконалення. Завдання промислового партнера — перетворити такі розробки на стандартизований продукт, який можна виготовляти серійно.
Для Укр Армо Тех масштабування подібних технологій є частиною ширшого розвитку виробництва військової техніки. Генеральний директор компанії Геннадій Хіргій раніше наголошував на необхідності переходу українського ОПК від невеликих "гаражних" розробок до стандартизованого серійного виробництва з налагодженими ланцюгами постачання та сервісом.
Історія "Механіка" та "Єгеря" водночас показує практичний результат цього технологічного напряму. Наземні роботи поступово перетворюються з експериментальних машин на повноцінний елемент фронтової логістики.
Чим більше небезпечних маршрутів і рутинних операцій можна передати НРК, тим менше військовим доводиться ризикувати життям, доставляючи на передову боєприпаси, воду, продовольство та інше необхідне забезпечення.
