16 років тому, 15 вересня 2008 року, відбулася подія, яка сколихнула світову економіку – банкрутство інвестиційного банку Lehman Brothers, найбільше в історії США. Ця подія стала кульмінацією фінансово-економічної кризи, яка розпочалася ще у 2007 році і згодом переросла у глобальну рецесію, відому також Світова фінансова криза 2008 року.
Передумови кризи
Фактори, що спричинили кризу 2008 року, почали формуватися ще наприкінці 1990-х років, коли в США активно просували ідею "американської мрії" – власного будинку для кожного громадянина. Для реалізації цієї ідеї у 1999 році в США почали збільшувати кількість субстандартних іпотечних кредитів. Ці позики видавалися позичальникам з поганою кредитною історією. Така політика призвела до стрімкого зростання попиту на нерухомість та, як наслідок, до різкого підвищення цін на житло. З 1998 по 2006 роки вартість житла в США зросла в середньому вдвічі. Висока вартість нерухомості стала підставою для рефінансування існуючих іпотек або отримання нових кредитів.
Згодом, коли навіть кількість позичальників з проблемною кредитною історією почала скорочуватись, на ринок вийшли так звані "ніндзя-кредити" – позики для людей без доходу, роботи та активів. Ці кредити стали однією з найризикованіших форм кредитування і згодом відіграли значну роль у розгортанні кризи.
Волл-стріт не міг оминути увагою бум на ринку нерухомості. Банки почали активно використовувати такі фінансові інструменти, як іпотечні цінні папери (MBS) та забезпечені боргові зобов'язання (CDO). MBS існували ще з 1970-х років, але з розвитком субстандартного кредитування ризики, пов'язані з ними, значно зросли. CDO дозволяли банкам об'єднувати різні типи боргів у пули або транші та продавати їх інвесторам.
Ці інструменти давали змогу банкам перепаковувати ризиковані субстандартні кредити у, здавалося б, надійні інвестиційні продукти. Рейтингові агентства часто присвоювали цим продуктам високі рейтинги, що робило їх привабливими для інвесторів. Додатковим фактором стало широке використання кредитно-дефолтних свопів (CDS) – своєрідного страхування від неповернення кредитів. Такі компанії як AIG, Bear Stearns та Lehman Brothers активно випускали CDS, не маючи достатніх резервів для покриття можливих збитків.
Початок кризи
У 2004 році загальний борг споживачів у США, завдяки іпотечному буму, перетнув історичну межу у 2 трильйони доларів. Однак попит на житло не міг зростати вічно. Ціни на нерухомість досягли піку в середині 2006 року, після чого почали знижуватися.
Одночасно з падінням цін на нерухомість Федеральна резервна система США, намагаючись стримати інфляцію, підвищила облікову ставку. Якщо в середині 2004 року вона становила 1,25%, то до середини 2006 року зросла до 5,25%. Поєднання високих відсоткових ставок та зниження вартості житла призвело до масових неплатежів за іпотечними кредитами.
Першою "жертвою" цієї ситуації став найбільший незалежний постачальник субстандартних кредитів New Century Financial, який оголосив про банкрутство в квітні 2007 року. Це стало початком кризи субстандартних іпотечних кредитів. Вона швидко поширилася на весь фінансовий ринок через складні фінансові інструменти, зокрема CDO (забезпечені боргові зобов'язання).
Кульмінація кризи
15 вересня 2008 року, 16 років тому, сталася подія, яка остаточно перетворила фінансову кризу на глобальну економічну катастрофу – банкрутство інвестиційного банку Lehman Brothers. Цей день увійшов в історію як "чорний понеділок".
На першій сторінці The Wall Street Journal від 15 вересня 2008 року можна побачити заголовок "Crisis on Wall Street as Lehman Totters, Merrill Is Sold, AIG Seeks to Raise Cash" (Криза на Волл-стріт: Lehman хитається, Merrill продано, AIG прагне залучити готівку). Графіки показували катастрофічне падіння акцій: Lehman Brothers на 94,4%, Merrill Lynch на 68,2% та AIG на 79,2%.
Банкрутство Lehman Brothers мало каскадний ефект на світову фінансову систему. Воно викликало сумніви в можливості виплат страхових компаній за кредитно-дефолтними свопами (CDS), що призвело до кризи довіри між банками і різкого зростання ставок кредитування. Спред LIBOR-OIS, який показує різницю між ставкою LIBOR і ф'ючерсом на офіційну ставку Центробанку, в кінці вересня 2008 року для доларових кредитів перевищив 200 базисних пунктів. А вже на початку жовтня показник сягнув 250 б. п., що свідчило про серйозні проблеми з ліквідністю на міжбанківському ринку.
Індекс Dow Jones впав на рекордну величину – це було найбільше падіння з часів терактів 11 вересня 2001 року. Інвестори почали масово виводити кошти зі своїх рахунків, надаючи перевагу казначейським облігаціям США як найбезпечнішому активу. 17 вересня 2008 року інвестори зняли рекордні $196 млрд зі своїх рахунків. Криза швидко поширилася за межі США. 6 жовтня 2008 року фондові ринки по всьому світу зазнали значних втрат. Центральні банки різних країн почали знижувати облікові ставки та схвалювати програми підтримки фінансових установ.
Вплив кризи на Україну
Україна, як і більшість країн світу, не залишилася осторонь глобальної фінансової кризи. За оцінкою МВФ, ВВП України, обчислений у доларах США, за 2009 рік скоротився одразу на 35,6% – з 179,6 млрд доларів у 2008 році до 115,7 млрд доларів у 2009 році. Це було одне з найбільших падінь ВВП серед країн світу в той період. Таке різке скорочення економіки призвело до зниження рівня життя населення, зростання безробіття та загального економічного спаду.
Валютний ринок і банківська система
Світова фінансова криза суттєво вплинула на валютний ринок України. Падіння цін на експортну продукцію, зокрема металургійну та хімічну, призвело до зростання дефіциту торгового балансу. Це, разом з відтоком інвестицій з України, спричинило значне від'ємне сальдо платіжного балансу і, як наслідок, девальвацію гривні майже на 60%. Якщо у вересні 2008 року долар коштував 5,6 грн, то вже у листопаді – 6,8 грн, а в другій половині грудня – 10,0 грн. Лише з кінця січня 2009 року курс стабілізувався на рівні 8,3 грн за 1 долар США.
Також серйозного удару зазнала банківська система України. Панічні настрої серед вкладників призвели до масового відтоку депозитів, який досяг 6-7 млрд доларів США лише за один тиждень. Це змусило Національний банк України вжити екстрених заходів. Зокрема було обмежено дострокове зняття депозитів і видачу кредитів для запобігання кризи ліквідності банків та їх банкрутства.
Незважаючи на ці заходи, низка банків зіткнулася з серйозними проблемами. Зокрема, такі великі банки як "Родовід", "Укрпром" та "Укргаз" опинилися на межі банкрутства. Ця ситуація підірвала довіру до банківської системи в цілому і призвела до зменшення кредитування економіки.
Зовнішній борг та міжнародна торгівля
У період з 2004 до 2008 року зовнішній борг України стрімко зростав. Якщо на початок 2004 року валовий зовнішній борг України становив 23,811 млрд доларів, то вже в жовтні 2008 року він перевищив позначку у 105,429 млрд доларів.
Варто відмітити, що ще до початку кризи Україна мала проблеми з торговельним балансом. У 2006 році від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі становило 3,068 млрд доларів, у 2007 році – 8,152 млрд доларів, а за перші 9 місяців 2008 року – вже 10,071 млрд доларів. Криза лише посилила цю негативну тенденцію. Падіння цін на основні експортні товари України, особливо продукцію металургії та хімічної промисловості, призвело до різкого скорочення валютних надходжень. Водночас, девальвація гривні зробила імпорт дорожчим.
Нерухомість і ринок праці
Український ринок нерухомості, який до кризи переживав бурхливий розвиток, зазнав серйозного удару. Восени та на початку зими 2008 року ціни на нерухомість впали на 25%, а понад 80% будівельних проектів було призупинено. Це призвело до фактичного припинення іпотечного кредитування і будівництва, що звело попит на нерухомість практично до нуля. Багато людей, які інвестували в будівництво житла на ранніх етапах, опинилися в складній ситуації: будівництво було заморожене, а вкладені кошти неможливо було повернути.
Бізнес, намагаючись скоротити витрати, почав масово звільняти працівників. Крім того, почастішали випадки затримки виплати заробітної плати. Багато людей були змушені шукати нові джерела доходу, часто погоджуючись на менш оплачувану роботу або переходячи в тіньовий сектор економіки.
Спроби державного регулювання та наслідки
У відповідь на кризу уряд та Національний банк України запровадили ряд антикризових заходів. У жовтні 2008 року НБУ запровадив мораторій на дострокове зняття депозитів, намагаючись запобігти колапсу банківської системи.
Уряд був змушений звернутися за допомогою до міжнародних фінансових організацій, зокрема до Міжнародного валютного фонду. У листопаді 2008 року МВФ схвалив надання Україні кредиту stand-by на суму 16,4 млрд доларів США для подолання наслідків кризи. Крім того, були вжиті заходи щодо підтримки окремих галузей економіки, зокрема металургії та сільського господарства. Однак ефективність цих заходів була обмеженою через глибину кризи та структурні економічні проблеми. Економіку України лихоманило весь 2009 рік, і лише у першому кварталі 2010 року вона почала показувати ознаки відновлення.
Хоча деякі макроекономічні показники почали поліпшуватися, наслідки Світової фінансової кризи відчувалися ще протягом багатьох років. Рівень життя населення, який різко знизився під час кризи, відновлювався повільно. Банківська система залишалася вразливою, а довіра до неї була підірвана. Ринок нерухомості також відновлювався повільно, багато заморожених будівельних проектів так і не були завершені.
Велика рецесія 2008 року стала важливим уроком для світової та української економіки. Навіть через 16 років після краху її наслідки відчуваються по всьому світу. Криза показала небезпеку надмірного ризику в фінансовому секторі та необхідність ефективного регулювання. Хоча з того часу було прийнято багато заходів для запобігання подібним рецесіям, економісти попереджають, що ризики все ще залишаються. Зокрема, професор Нью-Йоркського університету, економіст Нуріель Рубіні, який передбачив кризу 2008 року, застерігає про нові "мегазагрози" для світової економіки, включаючи високу інфляцію, рецесію та боргову кризу. Крім того, через старіння населення не виключений крах пенсійних систем та систем охорони здоров'я.
